ЗІРКА

Зірка не спить

у моєму вікні.

Зірці — не спиться.

Не спиться й мені.

 

Що я для неї?

А бачиш, зі мною

зірка сумує

теж за весною...

 

Хочеться зірці

терпкої роси,

хочеться слухать

птахів голоси,

хочеться впасти

під ранок на землю

і загойдатись

на гілці зеленій...

 

Зірка сумує,

лиш зрідка змигне,

ніби, манюня,

втішає мене,

ніби шепоче:

— Скоро ж — весна.

 

Я засинаю —

й вона засина...

Костецький Анатолій 

ЗАГАДКИ

На полі оксамитовім Є чарівне письмо: Ясні сріблясті літери І пишеться само. Удень воно ховається, Щоб уночі світити, А хто з вас постарається, Той зможе полічить.(Зорі)

 

 *** Нічне небо прикрашають, мерехтять вони, палають. Безліч складено казок про красунь нічних — … (зірок)! ***

 

Вечором цвітуть, ранком в’януть. В день сплять, в ночі пробуджуються. (Зірки)

Лічилки

Слухай, як лічити треба:

Ти земля, я буду небо.

Я пушинка, ти перо.

Ти трамвай, а я метро.

Місто я, а ти село,

Квітка ти, а я стебло.

Ти весна, а я зима.

Вас багато, я сама.

 

Стоять коні на припоні.

Перший мій, другий твій.

Третього лови мерщій!

 

Йшла Маринка на стежинку

Загубила там корзинку,

А в корзинці паляниця,

Хто її з’з'їв, тому жмуриться.

 

Сіла качка на гніздечко,

Золоті несе яєчка.

Скільки їх там, відгадай?

Раз, два, три — і утікай!

 



Фізкультхвилинки

Щоб нам яблучка зірвати,

То потрібно пострибати.

А вони на землю впали,

В руки щось нам не попали.

Тепер треба присідати

І ті яблучка збирати.

 

Раз! Два! Три! Чотири! П"ять!

Час прийшов нам спочивать.

Тож підняли руки вгору,

(Потягнулися.)

Ніби глянемо на зорі.

(Підняти голову, глянути вгору.)

А тепер всі руки вбоки,

Як зайчата --- скоки-скоки!

(Стрибки.)

Десять, дев"ять, вісім, сім!

Час на стільчики усім.

 

Білий зайчик сів і жде,

(Присідання.)

Спритно вушками пряде.

(Прикласти кисті рук до голови.)

Зимно зайчику стояти,

(Імітувати рухи вух зайчика.)

Треба трішки пострибати.

(Стрибки.)

Пострибавши, відпочити

(Сісти на стільчики.)

Й щось новеньке знову вчити.

 

Ми сніжиночки малі,

(Руки на пояс, повороти тулуба.)

Покружляєм в вишині,

(Повороти навколо себе.)

А зима нас підганяє,

(Біг на місці.)

Землю всю нами встелає.

(Присідання.)

 

Взявся наш мороз до справ:

Річку кригою скував,

Лід ураз зробив з води,

Бо коваль він хоч куди.

Став морозити маляток,

Ну, а діточки стрибати:

Стриб та стриб ---

Швиденько, вище!

Не страшний нам морозище!

Потягнувсь мороз угору

І натер до блиску зорі.

Вам їх бачить довелось?

Зорі сяють на мороз.

Йде мороз по ріднім краї,

Він свою роботу знає,

Кажуть люди не дарма:

"Ну й морозяна зима".

 

І направо, і наліво,

Щоб нічого не боліло.

Один і два, три і чотири ---

Набираємося сили.

Нахилились, повернулись,

До товариша всміхнулись!

 

Встаньте, діти,посміхніться,

Землі рідній поклоніться

За щасливий день вчорашній.

І до сонця потягніться,

Веретеном покрутіться.

Раз присядьте, два присядьте

і за столи тихо сядьте.