ЗІРКА
Зірка не спить
у моєму вікні.
Зірці — не спиться.
Не спиться й мені.
Що я для неї?
А бачиш, зі мною
зірка сумує
теж за весною...
Хочеться зірці
терпкої роси,
хочеться слухать
птахів голоси,
хочеться впасти
під ранок на землю
і загойдатись
на гілці зеленій...
Зірка сумує,
лиш зрідка змигне,
ніби, манюня,
втішає мене,
ніби шепоче:
— Скоро ж — весна.
Я засинаю —
й вона засина...
Костецький Анатолій
ЗАГАДКИ
На полі оксамитовім Є чарівне письмо: Ясні сріблясті літери І пишеться само. Удень воно ховається, Щоб уночі світити, А хто з вас постарається, Той зможе полічить.(Зорі)
*** Нічне небо прикрашають, мерехтять вони, палають. Безліч складено казок про красунь нічних — … (зірок)! ***
Вечором цвітуть, ранком в’януть. В день сплять, в ночі пробуджуються. (Зірки)
Лічилки
Слухай, як лічити треба:
Ти земля, я буду небо.
Я пушинка, ти перо.
Ти трамвай, а я метро.
Місто я, а ти село,
Квітка ти, а я стебло.
Ти весна, а я зима.
Вас багато, я сама.
Стоять коні на припоні.
Перший мій, другий твій.
Третього лови мерщій!
Йшла Маринка на стежинку
Загубила там корзинку,
А в корзинці паляниця,
Хто її з’з'їв, тому жмуриться.
Сіла качка на гніздечко,
Золоті несе яєчка.
Скільки їх там, відгадай?
Раз, два, три — і утікай!
Фізкультхвилинки
Щоб нам яблучка зірвати,
То потрібно пострибати.
А вони на землю впали,
В руки щось нам не попали.
Тепер треба присідати
І ті яблучка збирати.
Раз! Два! Три! Чотири! П"ять!
Час прийшов нам спочивать.
Тож підняли руки вгору,
(Потягнулися.)
Ніби глянемо на зорі.
(Підняти голову, глянути вгору.)
А тепер всі руки вбоки,
Як зайчата --- скоки-скоки!
(Стрибки.)
Десять, дев"ять, вісім, сім!
Час на стільчики усім.
Білий зайчик сів і жде,
(Присідання.)
Спритно вушками пряде.
(Прикласти кисті рук до голови.)
Зимно зайчику стояти,
(Імітувати рухи вух зайчика.)
Треба трішки пострибати.
(Стрибки.)
Пострибавши, відпочити
(Сісти на стільчики.)
Й щось новеньке знову вчити.
Ми сніжиночки малі,
(Руки на пояс, повороти тулуба.)
Покружляєм в вишині,
(Повороти навколо себе.)
А зима нас підганяє,
(Біг на місці.)
Землю всю нами встелає.
(Присідання.)
Взявся наш мороз до справ:
Річку кригою скував,
Лід ураз зробив з води,
Бо коваль він хоч куди.
Став морозити маляток,
Ну, а діточки стрибати:
Стриб та стриб ---
Швиденько, вище!
Не страшний нам морозище!
Потягнувсь мороз угору
І натер до блиску зорі.
Вам їх бачить довелось?
Зорі сяють на мороз.
Йде мороз по ріднім краї,
Він свою роботу знає,
Кажуть люди не дарма:
"Ну й морозяна зима".
І направо, і наліво,
Щоб нічого не боліло.
Один і два, три і чотири ---
Набираємося сили.
Нахилились, повернулись,
До товариша всміхнулись!
Встаньте, діти,посміхніться,
Землі рідній поклоніться
За щасливий день вчорашній.
І до сонця потягніться,
Веретеном покрутіться.
Раз присядьте, два присядьте
і за столи тихо сядьте.
Наша адреса:
вул. Головна 14, c.Гологори, Золочівський р-н, Львівська обл., 80736, Україна
Наші контакти:
тел. (032) 65- 56-322,
e-mail: gologory@i.ua